МАЛЮК СТАНЕ ШКОЛЯРЕМ

Проблема підготовки дитини до шкільного життя ніколи не виходила з рангу актуальних. Сьогодні її значимість підсилюється ще й особливим розумінням ролі дошкільного дитинства у становленні особистості. Дуже часто виявляється, що значна частина новоприбулих першокласників не готова до шкільного навчання як фізично, так і психологічно.

Розглянемо основні психофізіологічні особливості дитини шестирічного віку.

У дітей шестирічного віку помітно вдосконалюються пізнавальні процеси. Значно зростають гострота зору, чутливість розрізнення кольорів і їх відтінків, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, рука перетворюється в орган активного дотику і практичної дії. Збільшується чутливість аналізаторів, що є результатом збагачення дітьми власного чуттєвого досвіду.

Для шестирічних дітей характерні більша активність, довільність, цілеспрямованість сприймання. Значно зростає роль розумових процесів: пізнаючи предмети, старші дошкільники порівнюють їх, спираючись на наявні знання, обґрунтовують свою думку. Діти все частіше помічають зміни у навколишньому світі без спеціальних запитань дорослих.

Розвивається наочно-дійове мислення дитини, виникають його нові форми. Мислення стає образно-мовленнєвим – спирається на образи уявлень і здійснюється за допомогою слів.

У шестирічної дитини інтенсивно збагачується словник:він налічує 3500-4000 слів.

До шести років помітно зростають можливості пам̕яті: збільшується обсяг усього того, що дошкільник може запам̕ятати, зберегти і відтворити, тривалість збереження і точність відтворення. Увага, як відомо, ще дуже нестійка, здатність зосереджуватися – незначна.

Центральним новоутворенням психічного розвитку дітей дошкільного віку є уява. Інтенсивне формування всіх видів уяви, зокрема довільної і творчої, починається у шестирічному віці. Удосконалюється вся психічна діяльність дитини.

Серйозні зміни відбуваються й у сфері моральних почуттів: вони стають багатшими за змістом, чіткішими за проявами.

Характерна особливість психіки дітей дошкільного віку – значна емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість, що й повинен обов̕язково враховувати педагог, добираючи засоби виховного впливу.

Для старшого дошкільного віку характерне виникнення нової соціальної ситуації розвитку. У дитини з̕являються елементарні обов’язки, змінюється спосіб її життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, що породжує нові потреби, інтереси й наміри.

Яким має бути першокласник ?

Вступ до школи для кожної дитини є переломним моментом у її житті. Він пов'язаний з новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна, з новим типом взаємин з дорослими та дітьми. Зупинимось на основних компонентах готовності дитини до школи.

Фізична готовність. Одним із показників фізичної готовності є антропометричні параметри розвитку дитини (зріст, вага, кількість постійних зубів). Навіть зважаючи на те, що кожна дитина розвивається індивідуально, визначено певні вікові норми.

Вік (років) Хлопчики Дівчатка
Зріст(см) Вага (кг) Зріст(см) Вага (кг)
6 111-121 19,7-24,1 111-120 19,0-23,6
7 117,3-127,3 20,4-28,8 115,9-126,9 20,3-28,0

Психомоторна готовність до школи.

Отже, якщо у дитини на момент вступу до школи більшість антропометричних показників є занизькими, необхідно замислитися і порадитися з лікарем або шкільним психологом, чи варто дитині йти до школи саме зараз.

Говорячи про фізичну готовність до школи, ми не можемо оминути таку важливу її складову, як психомоторну готовність.

До крупної моторики відносять здатність дитини володіти своїм тілом у просторі, робити злагоджені рухи під час ходи, бігу, виконання вправ.

Для розвитку крупної моторики слід використовувати рухливі ігри та спортивні ігри, гімнастичні вправи, плавання, їзду на велосипеді, катання на роликах, скейті, ковзанах, лазіння по канату, ходіння по буму, різноманітні хореографічні рухи, гру у футбол, волейбол, теніс тощо.

Дрібна моторика пов’язана з роботою пальців та кисті рук, точними прицільними рухами.

Для розвитку дрібної моторики дитина має:

  • Малювати;
  • Штрихувати, розмалювати різні фігури та контури;
  • Працювати з мозаїкою, пазлами, конструкторами;
  • Збирати різні моделі;
  • Маніпулювати з дрібними деталями;
  • Вирізувати певні форми з паперу;
  • Ліпити щось з глини, солоного тіста;
  • Виготовляти орігамі тощо.

Розвиваючи механізм психомоторики дошкільника, ми сприяємо розвитку його мовлення, готуємо дитину до оволодіння навичками письма.

Психічна зрілість.

Крім фізичної зрілості, для успішного навчання у школі важливо, щоб дитина була і психічно зрілою. Фізична та психічна зрілість – дві невід̕ємні складові шкільної зрілості шестирічних дітей. Психічна зрілість складається з таких компонентів:

  • Мотиваційна готовність;
  • Інтелектуальна готовність;
  • Вольова готовність;
  • Моральна готовність.

Мотиваційна готовність дитини є своєрідним генератором позитивних вражень про школу. Про сформовану мотиваційну готовність можна говорити лише тоді, коли дитину захоплює власне навчання як серйозна змістова діяльність, яка дає певний результат, важливий для самої дитини і для дорослих, які її оточують.

Візьміть до уваги!

  1. Мотиваційну готовність дитини необхідно формувати через усвідомлення того позитивного, що очікує дитину у школі, а не на погрозах і залякуваннях нею.
  2. Вагомим внеском у підвищення мотиваційної готовності дитини може стати приклад батьків.
  3. Особливу увагу батькам необхідно звертати на дітей, які не хочуть або бояться йти до школи. У таких дітей необхідно формувати правильне уявлення про школу та допомогти їм повірити у себе.

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов’язана з розвитком розумових процесів – уміння узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. Інтелектуальна готовність містить у собі кілька взаємопов’язаних структурних компонентів, як от:

  • Система загальних знань про навколишній світ;
  • Відповідний рівень розвитку пізнавальної діяльності;
  • Деякі елементарні навички учбової діяльності.

Для визначення інтелектуальної готовності дошкільника ми пропонуємо використовувати методики наступних психологів: Л. Венгер, О. Лурії, О. Венгера «Лабіринт».

Візьміть до уваги!

  1. Інтелектуальна готовність дитини формується за умови систематичної роботи щодо розвитку її пізнавальних процесів: уваги, уяви, сприймання, пам̕яті, мислення, мовлення.
  2. Провідним у інтелектуальній готовності дитини виступає розвиток її мовлення, тому необхідно систематично читати дитині книжки, обговорювати з нею ілюстрації, репродукції, детально відповідати на запитання дитини тощо.
  3. Не можна залишати без уваги бажання дитини з чим-небудь ознайомитися, чи чогось навчитися.
  4. Чудовою допомогою у розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть бути різні дидактичні ігри, дитячі журнали.
  5. Слід постійно звертати увагу дитини на об’єкти і явища навколишнього світу – невичерпне джерело відкриттів та нових знань.

Вольова готовність дитини до шкільного навчання є досить важливою складовою безболісного входження у нову систему відносин. Основними показниками вольової готовності дитини є певні рівні сформованості довільних психічних процесів, зокрема сприймання, пам̕яті, уваги. Дитина, в якої сформовано достатній для навчання рівень довільності психічних процесів:

  1. Може певний час уважно розглядати той чи той предмет;
  2. Запам’ятовувати уривки тексту, які потрібно завчити;
  3. У розповідях чи малюнках цілеспрямовано відтворює те,що бачила чи чула;
  4. Виконує самостійно, спираючись на власні сили, нескладні для свого віку завдання, запропоновані дорослими;
  5. Уміє самостійно себе обслуговувати – одягатися, зав̕язувати шнурки, прибирати після себе, вмиватися, чистити зуби тощо;
  6. Дотримуватися відповідного темпу у своїй роботі.

Візьміть до уваги!

· Вольова готовність є досить важливим компонентом у психологічній готовності дитини до навчання, але біда в тому, що її формування та розвиток тісно пов’язані із зусиллями чи бездіяльністю дорослих у вихованні дитини.

· Лише спостереження за дитиною дадуть можливість зрозуміти, чи сформована у неї вольова готовність.

· На формування вольової готовності дошкільника впливає його темперамент. Дорослим слід враховувати це, пропонуючи ті чи ті завдання дитині.

Моральна готовність є фундаментом особистості дошкільника. Уміння спілкуватися з дорослими та однолітками є основою успішної адаптації дитини до умов шкільного життя.

Візьміть до уваги!

· Засвоєння дитиною соціальних норм поведінки триває досить довго, але найміцніше вони засвоюються у період дошкільного дитинства.

· Приклад спілкування, поданий дорослими, переймає і наслідує дитина, вивчаючи його особливості, фіксуючи межі і правила стосунків дорослих з іншими, запам’ятовуючи силу, тембр, висоту голосу тощо.

· Навчатися спілкуватися дитина може лише у взаємодії з однолітками, батьками, іншими дорослими.

Дитина йде до школи.

Ставлення дитини до навчання формується задовго до того, як вона переступить шкільний поріг. Важливу роль тут відіграє інформація про школу і спосіб її подачі батьками та вихователями дошкільного закладу.

Щоб стати успішним, майбутньому першокласнику мають бути притаманні такі якості:

  • Прагнення до спілкування з однолітками;
  • Бажання вчитися;
  • Міцне здоров̕я;
  • Позитивний емоційний настрій;
  • Грамотне мовлення, зв’язний виклад своїх думок;
  • Прагнення до співпраці з дорослими;
  • Розвинена довільність поведінки;
  • Допитливість і прагнення до відкриттів;
  • Сформована координація рухів і графічні навички.

Щоб навчання у школі не стало тягарем…

  1. Привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювались на щоденні хвилювання
  2. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
  3. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері.
  4. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
  5. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте безліч запитань, дайте їй можливість розслабитись. Коли дитина хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому.
  6. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід - зручний момент для цього.
  7. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона сама все розкаже.
  8. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку, говоріть з дитиною спокійно.
  9. Протягом дня знаходьте час для спілкування з дитиною.
  10. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час.
  11. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Час для виконання завдань - з 15 до 17 години.
  12. Батькам необхідно терпіння. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності.
  13. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності.
  14. Дитина має відчувати, що Ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

БАЖАЄМО ВАМ УСПІХІВ!

Кiлькiсть переглядiв: 1180

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.